• Страшні слова, коли вони принизливі. Тому що ніхто не має право принижувати і ображати людину, так як людина - недоторкана особа.

• Страшні слова, коли вони брехливі. Тому, що брехня це перший крок до зради.

• Страшні слова, коли вони ненормативні. Тому, що це свідчить про людину не культурну, не освічену та не виховану.

Аналіз вірша Василя Симоненка "Я.."


Тема: зображення людської неповторності, індивідуальності.
Ідея: показати народу,що кожен є індивідуальністю,що у всіх свої погляди на життя, свій особистий характер.
Мотиви: людської гідності, самоповаги.
    Вірш В. Симоненка — лірична сповідь поета про своє «я» — горде, безкомпромісне, гідне звання людини. Бездушне чиновництво намагалося зробити з народу «сіру слухняну масу», бездумного «гвинтика» великої машини, що їде у якесь міфічне «світле майбутнє». Кращі представники нації протестували проти цього, боролися, бо кожна людина — неповторна, і «Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних». То ж треба навчитися поважати себе, тому що «тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони «я».

Аналіз твору "Балада про соняшник".
У творі «Балада про соняшник» описане «золоте німе захоплення» поезією — недосяжним «сонцем на велосипеді» — маленького хлопчака-халамидника, що просить покататися хоч на рамі. Серед дитячої, простої, теплої, але такої звичайної буденності хлопець-соняшник раптом помічає яскраве засмагле сонце у червоній сорочці, яке відкриває йому новий незвіданий світ. Соняшник вже не зможе відвести погляд від сонця. Народжений на землі, він назавжди пов'язаний зі світилом. Тільки люди, захоплені поезією, можуть провести інших у світ, де здійснюються мрії і банальність стає незвичайністю.
Форма балади, обрана Іваном Драчем, як завжди підкреслює незвичайність звичайного. Твір насичений теплом і любов'ю до поезії, які передаються читачам. «Балада про соняшник» у кожного викликає різні асоціації і почуття. Хтось відчуває те, що відчуває кожен з нас, прокинувшись сонячного ранку вдома і знаючи, що попереду ціла відпустка. Дехто, якщо б його спитали, в які кольори розмалював він цей твір, відповів би, що тільки світлі, теплі і сяючі. Але є те, що єднає ці почуття і асоціації, — вони обов'язково позитивні, добрі, милі, адже життя прекрасне тим, що кожної миті кожен із нас має можливість відкрити для себе нову, дивовижну грань світу.

Олександр Довженко - яка він людина?
На мою думку, Олександр дуже неординарна та різносторонна особистість тому,що він був режисером,прозаїком,драматургом, публіцистом, художником, невтомним громадським діячем, одним із фундаторів у країнської кінематографії. Таких як він дуже мало. Довженко любив свою роботу та йому цього не вистачало.Він відкривав для себе нові можливості, пробував себе в різних професіях і у нього все добре виходило. Олександр Довженко дуже сильна та цілеспрямовала людина!

Помста- це :


- поганий вчинок
- нерозумний вчинок, який несе за собою тяжкі наслідки
- діяння во ім'я справедливості
- гріх
- дія, яка руйнує людяність

Гріх- це :

- порушення законів Божих
- ухилення від мети, призначеною людині за природою
- помста
- скупість
- лінь
- заздрість
- гнів
- смуток

Чи було вбивство Медвина необхідним? Чи вважаєте ви це гріхом?
   Для самого героя вбивство Медвина було необхідним тому, що він 2 роки знущався над Григорієм та загрожував його близьким. Григорій просто помстився за всі страждання,які приніс майор.  Звичайно, якщо виходити із закону Божого, то вбивство і помста це найтяжчі гріхи людини. Ніхто не має права позбавляти життя людини, навіть якщо вона на це заслуговує. Не буває цілком і повністю злих людей. Люди стають злими під впливом суспільства, із-за складних ситуацій, що склалися, із-за пригноблень і багатьох інших причин. Але таку людину можна виправити, направити на дорогу достеменну. Для цього потрібна не лише його внутрішня сила, але і підтримка іншої людини, яка віритиме в нього і підтримуватиме у всьому. Я вважаю, що у майора не було в житті любові. Він не любив і його не любили, адже людина, яка любить, не здатна на такі жорстокі вчинки. Медвин заслуговує на покарання, але не на смерть.

Чи знайшов Григорій Многогрішний своє щастя після втечі за кордон?

   Я вважаю,що Григорій знайшов своє щастя після втечі , тому, що над ним ніхто більше не знущався, не було загроз йому та його коханим. Він перестав жити у постійному страху як раніше. До того ж Многогрішний залишився зі своєю коханою Наталкою, яка зробить його життя щасливим та наповнить його любов'ю та теплом. Григорій сумував за Україною, але не міг туди повернутися, бо його там чекало розчарування, біль і можливо смерть. Він би не знайшов щастя на рідній країні.